Полезная информация

Сегодня:


» » "Ізоляція" – тюрма бойовиків "ДНР".

"Ізоляція" – тюрма бойовиків "ДНР".



















Практично в центрі Донецька терористи не просто знищують фізично, а виснажують морально. Аби отримати зізнання, б'ють, катують електричним струмом, а потім щодня знущаються – змушують важко працювати, імітують розстріли та ґвалтують на очах в інших.

За п'ять років існування цього "закладу" у ньому побували кількасот людей – як бойовиків, так і місцевих жителів, підозрюваних у шпигунстві на користь України. Зокрема, 28 місяців терористи утримували журналіста і блогера Станіслава Асєєва.

Більшість воліють не згадувати про пережите. І не лише тому, що спомини нестерпні, а головне – аби їхні рідні не дізналися зайвих подробиць. Проте опитані УП колишні заручники погоджуються, що правду важливо зафіксувати, аби рано чи пізно кати були покарані. 

Саме тому вони детально, хоча іноді й анонімно, описують приміщення тюрми, умови утримання та називають прізвища тих, хто їх вбивав.

Ізольоване мистецтво

Донецьк 23 квітня 2014 року. У центрі міста вже майорять російські триколори, бойовики знімають з будівель українські прапори, приміщення Донецької обласної держадміністрації – під контролем невідомих озброєних людей. 

А за десять кілометрів від центру, на базі арт-платформи "Ізоляція", відбувається перший український літературний фестиваль, на який приїхали письменники, художники, кіномитці з усієї України: Мирослав Маринович, Ірена Карпа, Юрій Винничук, а також іноземні гості.

Серед останніх – британська журналістка та письменниця Лілі Хайд.


Нині вона згадує, як між дискусіями поїхала під будівлю Донецької ОДА – побачила ображених людей, які повторювали, що їх у Києві не чують. 

"Натомість фестиваль був острівцем культури. Тоді всі сподівалися, що ситуацію можна змінити за допомогою мистецьких акцій, без пропаганди", – згадує вона.


Арт-проект "Ізоляція" розпочався 2010-го на території колишнього заводу з виробництва ізоляційних матеріалів. Відтоді ініціативна група організувала десятки зустрічей та виставок. Чи не останнім заходом став літературний фестиваль.

"У той час ми хотіли показати: люди, які захоплювали будівлі, не представляють увесь Донецьк. Поки одні на площах кричали "Росія! Росія!", інші – говорили, що Росію у Донецьку ніхто не чекає. 

Донецьк – це українське місто, у якому всі можуть вільно спілкуватися та обмінюватися думками", – розповідає Михайло Глубокий, директор з розвитку та комунікацій фонду "Ізоляція". 

Він згадує, як для балансу думок запросили взяти участь у фестивалі Федора Березіна, проросійського донецького письменника. Той писав, що Радянський Союз виграв холодну війну. 

"Мала ж бути дискусія. Ми не знали, що Березін вже став "заступником міністра оборони "ДНР", – додає Михайло.

9 червня 2014 року на територію заводу зайшли озброєні люди. Серед них були бійці батальйону "Восток".

"Вони демонстрували папірець, у якому було записано: вісім заводських гектарів тепер належать "ДНР", – продовжує Глубокий. – Заявили, що розміщуватимуть на "Ізоляції" гуманітарну допомогу з Росії, але нам дозволять працювати поряд. 

Звісно, ніхто не збирався брати у цьому участь – адміністрація "Ізоляції" заявила про захоплення, тож незабаром бойовики всім заборонили вхід на територію заводу. Більшість майна та колекції залишилися там".

Одним з організаторів захоплення "Ізоляції" митці вважають Романа Лягіна, голову так званої ЦВК "ДНР", а до того постійного відвідувача виставок. Саме він та Станіслав Слєпньов на прізвисько "Монгол" (останній до війни очолював організоване злочинне угруповання, яке увійшло до так званого "Центру спецоперацій" бойовиків) керували процесом 9 червня.

База бойовиків

Після захоплення майданчик для відкритих дискусій перетворився на закритий таємний об'єкт "Міністерства держбезпеки ДНР", де концентрувалася не лише гуманітарна, а й військова допомога з РФ – зберігалася зброя та техніка, перебували військові. 

А ще там незаконно утримували людей.

"Сьогодні назву цього місця у Донецьку не хочуть вимовляти вголос. Навіть якщо хтось зі знайомих туди потрапляє, родичі говорять: "туди, де зникають люди". Це, дійсно, прокажене місце, страшне", – говорить мешканка Донецька.

Олег – з Маріуполя, його звільнили під час обміну 29 грудня 2019 року. Він на прохання УП малює умовний план території.


Починає з приміщення заводської контори. Саме тут на першому поверсі бойовики обладнали камери. Спочатку їх було п'ять, згодом додалися ще три. У кожній могли перебувати від чотирьох до 20 осіб.

"Заґратовані вікна виходили на вулицю Світлого шляху. Аби ніхто не бачив, що відбувається усередині, скло вкрили білою фарбою. Ліжка – саморобні, зроблені із залізних кутків, накритих дерев'яними дверима та матрацами. Скрізь – відеонагляд. За нами спостерігали 24 години на добу", – розповідає колишній заручник.

Ще одна камера – у підвалі. 

"До неї потрапляли майже всі, кого утримували на "Ізоляції", – продовжує колишній заручник. – Хтось сидів там рік, хтось – від кількох тижнів до місяця. 

Підвал – це страшно. Питної води дають мало, у туалет не виводять. Весь час гудуть величезні вентилятори. Від їхнього шуму та нестачі повітря нестерпно болить голова. Ніколи не знаєш, котра година, і який взагалі день".

На другому поверсі – приміщення, де жила охорона і так зване керівництво.

Праворуч від контори – інша будівля. У часи мистецького життя там відбувалися різні акції, працювало кафе. Там бойовики відкрили для себе їдальню. У підвалі під нею – влаштували кімнату для допитів.

По вулиці навпроти – ангари з військовою технікою, склади з пальним, приміщення для зберігання зброї. 

"Я бачив танкові снаряди, артсистеми калібру 122 та 152 мм. По сорок-п'ятдесят ящиків кожних. Якщо туди щось випадково прилетить, знесе всю "Ізоляцію" одразу", – каже Олег.

Звільнені заручники розповідають, що на "Ізоляції" час від часу тренувалися бойовики. 

"Вони приїздили з "Озера", бази так званих сил спеціальних операцій, якою командував колишній "оплотівець" Василь Євдокимов з позивним "Ленін", – розповідає ще один колишній заручник Олександр. – Молоді люди віком від 20 до 30 років, їх видавав російський говір. Але нас для них не існувало – коли ми працювали, вони не звертали увагу".

Майже всі утримувані на "Ізоляції" залучалася до примусових робіт. Коли бойовики їхали на навчання чи передову – вантажили зброю, збирали металобрухт, будівлі розбирали на цеглу, щодня прибирали подвір'я – чистили від снігу, пилу, листя, працювали на кухні, доглядали свійських тварин. Тільки свиней бойовики тримали біля двохсот, а ще курей, качок, індиків, нутрій. 

А ще відмивали підлогу та стіни після тортур.

Щоденні знущання

"До 5-ої "хати" його", – почув я. Куди саме – не розумів, бо весь час був з пакетом на голові, – згадує Станіслав Печонкін, колишній цивільний заручник з Горлівки. – Почув, як відчиняються двері. Розумів, у кімнаті навколо є люди. 

Пізніше дізнався, що правила такі: коли двері відчиняються, потрібно розвернутися обличчям до стіни, закласти руки за спину, вдягнути пакет. 

Мене поставили "на ластівку" – позу біля стіни з широко розставленими ногами та руками. Стояти важко – руки одразу затікають. 

Той, що привів, сказав співкамерникам мене пресувати – не давати їсти, пити, спати. Час від часу хтось бив по ногах та ребрах, запитував, як я співпрацював з СБУ, шпигував та розкривав таємниці "ДНР".


Міжнародний суд у Гаазі

Станіслав Печонкін згадує, як, потрапивши на "Ізоляцію", був шокований. 

"Несподівано потрапляєш в атмосферу постійного морального терору. А потім навіть звикаєш, – додає він. – Життя просто триває. Коли мене збиралися розстріляти, я не злякався – було вже все одно".

Правову оцінку подіям, які відбуваються у Донецьку на колишньому заводі ізоляційних матеріалів, має дати суд – якщо не український, то міжнародний.

За словами Віталія Хекала, юриста Української правової консультативної групи, те, що відбувалось на "Ізоляції", у рамках Європейського суду з прав людини, можна кваліфікувати як порушення Конвенції з прав людини – катування та жорстоке поводження, що принижує людську гідність.

"Окрім того, нині СБУ розслідує велике провадження щодо подій на Донбасі, – додає Хекало. – І у ньому, напевно, йдеться про події, які сталися на "Ізоляції". Згодом, деякі матеріали українська сторона поступово передає до міжнародного кримінального суду у Гаазі, інші – розглядає на національному рівні як окремі провадження".

скачать dle 12.1
Категория: Главные новости / Запорожье / Украина | |
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавить комментарий

Автору будет очень приятно узнать обратную связь о своей новости.