Пісня "Де був ти". Присвячується загиблим співробітникам СБУПеремоги тижня на Донбасі: Звільнене село і 70 знешкоджених бойовиків "Л-ДНР"У мережі показали "нову порцію" російських бойовиків, що стали "200-ми" (ФОТО)На Росії визнали, що в Донецьку життя значно гірше ніж в Краматорську та МаріуполіУдар «нижче пояса» або як болюче втрачати вплив для російської «імперії» та путінського мракобіссяПРОЦВІТАННЯ РАСИЗМУ, КСЕНОФОБІЇ ТА НЕТЕРПИМОСТІ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІЖовто-блакитні прапори та зафарбований Путін: Як окупований Крим стає сміттєвим курортомЗСУ взяли під контроль 6 кв км на Донеччині, - волонтерУ мережі показали бойовиків, ліквідованих на Донбасі у вересні (ФОТО)Запорізька єпархія УПЦ (Московського патріархату) молиться за мир та….. за Сталіна!?Провальный «договорняк» лидера «Национальных дружин – Запорожья Александра СтрокинаПроблеми трудової міграції в УкраїніБійці ЗСУ встановили український прапор перед носом бойовиків (ВІДЕО)Окупанти вдарили по Широкиному із забороненої зброї (ФОТО)Напад на дітей, грабежі, убивства: Як окупанти кошмарять жителів "Л-ДНР"
Полезная информация

Сегодня:


» » Історична необхідність та законність створення Єдиної Помісної Православної Церкви в Україні

Історична необхідність та законність створення Єдиної Помісної Православної Церкви в Україні

2 червня 2018 року в Запорізькій обласній державній адміністрації відбулося засідання координаційної ради з питань козацтва. В ході якої було обговорені ряд питань, головні з яких – це підтримка ініціативи Президента України П.Порошенка та Верховної Ради України щодо створення Єдиної Помісної Православної Церкви в Україні.

У доповіді голови відділу у справах з козацькими організаціями УПЦ КП Василя роз’яснювалося, що Українська автокефальна церква є однією з інституційних основ нашої державності, а член координаційної ради з питань козацтва при Запорізької ОДА І.Лапін наполягав про проведення відповідних телемарафонів з роз’яснювальними програмами для населення.

При цьому, історично Російська православна церква «кричить» про «розкольництво» і «неканонічність» Київської церкви, що нагадує «психічну атаку». Насправді російським церковникам є що приховувати і від чого відволікати увагу і української, і світової громадськості. З моменту розколу 15 грудня 1448 року Київську кафедру було перенесено до Москви i вперше було обрано митрополита без згоди Вселенського патріарха. Ієрархи й паства РПЦ загіпнотизували себе думкою, що центр православ'я міститься у Москві, а завдання церкви - слугувати державі.

Москва витрачає величезні зусилля на обґрунтування своєї першостi в канонічності. Одним з таких актів стало підпорядкування Москві Київської митрополії після Переяславської Ради: «У 1654 році, коли був укладений тимчасовий військовий союз з Росією, українське священство не присягало московським послам. Потім гетьманом обрали Юрася Хмельниченка. Взяли його у полон під Конотопом і змусили підписати додаткові до Переяславської угоди «березневі статті». У тих «статтях» вперше згадується, що Київська митрополія повинна підпорядковуватися Московській. Втім Київська митрополія протрималася ще 30 років.

Подальше юридичне оформлення Української Автокефальної Православної Церкви відбулося у 1918 року за Гетьмана Павла Скоропадського. Вже 1 січня 1919 року Директорія УНР оприлюднила Закон про Автокефалію Церкви. Вдруге відбулося юридичне оформлення Церкви у березні 1919 року реєструванням статуту релігійної громади Св. Миколаївського собору на Печерську м. Києва. У квітні 1919 р. члени громади прийняли постанову про її реорганізацію у Всеукраїнську Православну Церковну Раду (ВПЦР).

Незважаючи на протистояння УПЦ (Московського Патріархату) у створенні Єдиної Помісної Православної Церкви в Україні в новітній історії, ще у далекому 1923 року УАПЦ визнав і підтримав Собор РПЦ у Москві (обновленський). Надання законної автокефалії частині Київської митрополії– Польській Автокефальній Православній Церкві Вселенським Патріархом у 1924 р. окрилило українських православних.

У вересні 1941 р. у Києві відновлює діяльність ВПЦР. У Св. Андріївській церкві м. Києва одержує єпископську хіротонію майбутній Патріарх України Мстислав (Скрипник). Відбувається об’єднання УАПЦ і Автономної Церкви в Україні, яка підпорядкована Московському Патріархату (митрополит Олексій (Громадський)).

Помісна церква у православ'ї – незалежна (автокефальна) церква зі своєю організацією та структурою (термін «помісний» походить від «помістя», що значить «земельне володіння»). Тобто помісна церква – це незалежна самоврядна церква на певній території. Як правило, помісна церква є одночасно і національною церквою, кордони юрисдикції якої збігаються з кордонами національної держави. Загалом у світі є близько двох десятків автокефальних православних церков: російська, грецька, румунська, болгарська, грузинська, польська, тощо. Усі вони взаємодіють між собою та часом приймають спільні рішення.

Ще стільки ж церков мають статус самочинних автокефалій, тобто по факту вони існують, однак на міжнародній канонічній арені не мають права голосу. Поряд з цим виділяються також так звані автономні православні церкви, що знаходяться в підпорядкуванні будь-якої автокефальної церкви (наприклад Синайська церква залежна від Єрусалимської), та інші де-факто незалежні церкви, які виникли в XVII-XXI століттях (наприклад Древлеправославна поморська церква), але також не визнаються більшістю канонізованих церков.

Слід зауважити, що у православ'ї немає єдиного церковного центру (як наприклад Ватикан у позбавленій національних рис вселенській католицькій церкві). Святіший патріарх, архієпископ Константинопольський, на відміну від Папи Римського, має титул Вселенського патріарха суто номінально і є лише першим серед рівних. Цей титул є свого роду даниною поваги інших православних патріархій до «материнського» центру православ'я.

Під єдиною українською помісною православною церквою розуміють церкву українського народу, кордони юрисдикції якої співпадають з державними кордонами.

Як правило, виникнення самостійної держави якогось православного народу майже відразу спричиняло і створення його помісної церкви. Тобто помісна церква є ще одним гарантом незалежності країни. Та у випадку України так не сталося – вона залишилася на конфесійному рівні пов'язаною з Російською Федерацією і наразі продовжує працювати на авторитет та імідж Росії у релігійному світі.

Окрім того, якщо раніше обурення викликало те, що українці у власній державі не можуть звертатися до Бога рідною мовою чи придбати церковну літературу українською мовою, що є їхнім невід'ємним правом за православними церковними канонами та відповідно до загальнолюдської моралі, через церкву зазнають денаціоналізації, асиміляції та ідеологічного зомбування, то зараз, коли Росія визнана державою-агресором, зв'язки з нею на конфесійному рівні є абсолютним нонсенсом.

скачать dle 12.1
Категория: Главные новости / Запорожье / Украина | |
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавить комментарий

Автору будет очень приятно узнать обратную связь о своей новости.